Навіть у самі врожайні сезони досвідчені аграрії не поспішають рахувати прибутки, адже зібране зерно ще належить зберегти. І зробити це куди складніше, ніж може здатися на перший погляд. Невідповідні умови утримання та нашестя шкідників можуть призвести до втрати більш ніж 60% запасів.
Де можливо зберігати зерно
Після збирання зерно проходить повний цикл обробітку, а потім відправляється до складу. Між цими етапами пшениця може потребувати тимчасового зберігання, наприклад, на випадок затримки транспорту. Для цього використовують бурти – очищені майданчики або ємності під відкритим небом. З метою захисту від опадів насип накривається брезентом. Бурти можуть служити лише у якості тимчасового сховища, адже в таких умовах зерно швидко зволожується та засмічується комахами.
Головне правило зберігання зерна в складах – наявність повноцінного герметичного приміщення або спеціальної ємності для врожаю. Згідно із цими вимогами, розміщення запасів допускається у наступних спорудах:
- Стаціонарні елеватори. Міцні залізобетонні споруди місткістю від 5 до 11 тисяч тонн. Головна перевага – довговічність. Стаціонарний елеватор, за умови проведення ремонту раз у 2-3 роки, може прослужити більше 100 років;
- Ангари. Відносно бюджетний вид зерносховища. Відрізняється високою швидкістю зведення та мобільністю. Для повноцінного функціонування потребує додаткового обладнання (перевантажувачі, завантажувачі), а також системи активного вентилювання. Без капітального ремонту така споруда служить у середньому 5 років;
- Силоси. Місткі ємності (від 20 до 1700 т), встановлені на опори. Раніше виготовлялися переважно з бетону, але зараз мають попит металеві силоси. Термін служби бетонної конструкції – 30 років, металевої – 12 років. Для регулювання температури всередині ємності застосовують активне вентилювання;
- Зернові рукава. Довгі (60-75 м) полімерні мішки місткістю до 300 т. Тривале зберігання без втрати якості забезпечується повною герметичністю. Після завантаження рукав запаюють, утворюючи вакуум, непридатний для розвитку грибків та бактерій.
Технологія зберігання та переробки зерна
Існує кілька технологій утримання зернових культур. Найпоширенішим є метод сухого зберігання. Суть його полягає у висушуванні врожаю до 13-14% вологості. У таких умовах життєдіяльність мікроорганізмів та біологічна активність зерна практично зупиняються.
Повністю заблокувати розвиток мікроорганізмів (цвілі, бактерій) дозволяє технологія холодного зберігання. У ємності або приміщенні, де знаходяться запаси, потрібно підтримувати температуру на рівні не вище ніж 100С. При цьому особливу увагу варто приділити міжсезонням, коли перепади температури ззовні можуть нашкодити врожаю. Особливо це стосується металевих силосів, так як їм характерна слабка термоізоляція.
Останній метод зберігання – консервування. Бункер або інша ємність для зерна наповнюється CO2, таким чином створюється вакуум. Повна герметичність дозволяє утримувати пшеницю більше двох років, при цьому її якість не знижується. Застосовувати таку технологію до посівної фракції не рекомендується, так як після консервації схожість зерна погіршується.
Санітарні правила по зберіганню зерна
Для забезпечення тривалого зберігання завантажувати зерно в ємкість необхідно тільки у чистому та відсортованому вигляді. Тому відразу після збирання починається етап підготовки врожаю, що складається з трьох операцій:
- Очищення. Включає в себе 3 фази: попередню, первинну і вторинну. Із зерна видаляють рослинні залишки, а також дрібні й великі домішки.
- Сушіння. За допомогою сушильних установок вологість пшениці знижують до 12-13% (значення залежить від сорту та призначення). За один прохід обладнання може зняти максимум 5-6%, тому надмірно вологе зерно обробляється кілька разів.
- Сортування. За допомогою аспіраторів, сепараторів та сортувальних столів урожай розбивається на фракції за ознакою вологості, чистоти та розміру зернівок. У випадку з посівним матеріалом виділяються додаткові групи по репродукції та класу.
Після обробки врожай необхідно позбавити від шкідників. Частина комах загине під час очищення та сушіння, але з прихованим зараженням (коли шкідник знаходиться всередині зернівки) потрібно боротися окремо. З цією метою експерти радять застосовувати метод небулізації.
Детальну інформацію про всі способи усунення шкідників можна знайти в статті «Захист зернових при зберіганні – основні методи, їх недоліки та переваги»
Застосування небулізації для безпечного зберігання зерна на елеваторах
Небулізація – це метод розпилення інсектициду «Пірігрен-50». Через 72 години з моменту внесення препарату довгоносики, моль та кліщі ліквідуються у повному обсязі. Тривалість ефекту залежить від дозування та може становити від 3 до 12 місяців.
«Пірігрен-50» відноситься до небезпечних інсектицидів 3-й категорії. Тому він не завдає шкоди здоров’ю людини та навколишньому середовищу. Це ж саме стосується і зерна, вміст препарату в кінцевому продукті – 0%.
До інших переваг небулізації можна віднести:
- Економне витрачання речовини – від 4 до 8 л на 100 т врожаю;
- Швидке вивітрювання препарату. Уже через 24 години після обробки зерно може використовуватися у харчовій сфері;
- Безпечна і проста експлуатація. Для розпилення інсектициду не потрібна ліцензія;
- Автоматичний процес внесення. Оператору потрібно лише помістити спеціальну трубку в ємність.
Висновки
Для забезпечення тривалого зберігання зерна без втрат у якості потрібно провести повний цикл післязбиральної обробки. Також перед завантаженням варто підготувати приміщення та застосувати небулізацію для усунення шкідників.
